У мене немає підстав щоб не довіряти.

У мене немає підстав щоб не довіряти.

Шановні читачі. До редакції "Зачепилівської правди" надійшов лист з проханням опублікувати його зміст. Я і раніше думав, що такий лист має з'явитися рано чи пізно. І моє сподівання мене не підвело. Скажу відверто, що мене неодноразово намагалися втягнути в цю історію, але ж я не був учасником тих подій і жодних реальних доводів не мав, тим більше якихось документів. І я чекав. Площадка свободи до ваших послуг. Отже, читаємо:

Поціновувачам пліток, досужих домислів та лизоблюдам присвячується…

Доброго дня, шановні зачепиляни. На численні прохання написати моє власне бачення недавньої ситуації навколо грошей Щербини Романа,  яка так будоражить уми зачепилян і обростає все новими «викриттями» та «подробицями». Зважаючи на повальну народну любов до негативних новин та зради розкажу вам, як працює машина по штампуванню пліток. Тож слухайте і не кажіть потім, що вас не попереджали.

Історія почалась 2 жовтня, після важкої скорботної доби після трагічної загибелі бійця Щербини Романа, і не бачу сенсу розписувати участь нашої громадської організації і мою особисто у похованні земляка. Тим більше не мені давати їй оцінку – можете нас не рекламувати у газетах, не запрошувати на різні ваші урочистості, ігнорувати, заздрити, не потрібна нам ваша подяка за роботу і допомогу, яку ви все одно будете приписувати до своїх досягнень - ми не горді, переживемо, бо турбуємося зовсім за інших людей.

Після поховання Романа його побратими із 53-ї ОМБр попросили мене прийняти відповідальність за кошти, які залишив загиблий, особисто як волонтера і члена громадської організації, і вирішити, на яку гідну справу їх використати. Я не рада, що мені випала ця місія,  розпоряджатися чужими коштами завжди  важко, особливо загиблого, та я погодилась, аби не добавляти головного болю людям, яким набагато важче ніж нам з вами, оскільки до нашої громадської організації «Учасники АТО, бойових дій, волонтери «За Україну, честь і волю» входить понад 40 людей, 36 з яких є учасниками АТО, і хто як не вони мають першочергове право вирішувати подібні питання. Ніякі чиновники, керівники, депутати не мають ні морального, ні юридичного, ні конституційного права тиснути на нас і примушувати чинити так, як бажається їм! Передача коштів відбувалася при свідках і під мої особисті зобов’язання перед військовослужбовцями та пам’яттю загиблого, керівник та актив організації були поставлені до відома, розгляд та винесення оптимальних рішень заплановано на найближчі загальні збори. До того часу інформацію щодо отриманих коштів активом ГО було вирішено не виносити на загал і вважати закритою, щоб хоча б до закінчення жалобних днів не турбувати пам'ять загиблого солдата фінансовими питаннями.

Я намагалась., як зуміла, зберегти конфіденційність інформації, по-людські просила всіх, хто присилав до мене своїх засланців і кому так дуже хотілося дізнатися про кошти почекати хоча б до 9, а краще 40 днів, або хоча б поки відбудуться збори нашої громадської організації і прийнято гідне рішення. Та меркантильні інтереси все ж таки будоражили уяву деяких людей більше, позбавивши сну, збудивши фантазію, а злі язики, заздрість та загострене відчуття первородства не давало змиритися з тим, що люди довірились якійсь там волонтерці, а не їм! Та хто вона взагалі така, так?

Вважаю ганебним для наших керівників не звернутися до нашої громадської організації, її керівника або хоча б до мене особисто по-людські, з простим запитанням або пропозицією, а за потреби і терпляче почекати. Були підозри – звертайтеся до поліції, прокуратури, суду – ну ви ж у курсі, як давити на людей. Але ж робіть це у правовому полі, ну ми ж не кріпаки, і зарплатню, до речі, отримуєте з наших податків. Невже це так принизливо – спілкуватися з нами як з рівними?

Замість того, запросивши на зустріч, влаштували «третейський суд» і «допити з пристрастям», моральний тиск, публічне приниження та підле стеження у дусі НКВД (ще б тортури застосували), і все це керуючись виключно плітками, домислами і вміло маніпулюючи заздрістю та жадібністю деяких «бідних родичів», яким не довірили грошей. Не шукайте чорну кішку у темній кімнаті, тим більше коли її там немає! Нам за весь цей час ані ви, ані ваша пихата координаційна рада не допомогли нічим, крім вашого піару та спільних фоток для вашої газети.

На останніх зборах нашої громадської організації ми обговорили це лицемірне дійство - обурені були всі! Знайте: наші дембеля та будь-хто з наших помічників і друзів у Зачепилівці і за її межами – приватні підприємці, фермери, вчителі, волонтери Краснограда, Лозової, Сум та Полтави і просто небайдужі люди, разом з якими два роки я собі на лихо займаюсь допомогою солдатам - кожен готовий стати за моєю спиною, підставити плече і плюнути вам в обличчя за ваші ганебні дії!

Хоч один з тих, хто звинувачує нас із Анатолієм Володимировичем у привласнені або шахрайстві - прийдіть поспілкуємось особисто, але не тариф у телефоні поміняти чи за доброю порадою, а «проявити громадську свідомість та вивести на чисту воду шахраїв»! Чи ви такі сміливі лише поза очі? Багато з вас хоч раз за майже три роки моєї невдячної волонтерської роботи знає щось про неї, пропонував допомогу, смажив пиріжки чи квасив капусту, підтримував, вкладав свої гроші, час та здоров’я, відриваючи їх від своєї родини та своїх дітей?

Схильним до хворобливості уяви пропоную пізнавальний тур прифронтовими дорогами, щоб провітрити мізки! Побачите все так, як бачу це я, моїми очима, пропустите через своє серце, розділите з солдатами турботи та дасте їм надію, пришиєте гудзика, зварите борщ, а потім повернемось у цю майже бездушну масу людей, і знову будемо шукати та просити, перечіпаючись через пусті обіцянки, байдужість та брехню різних простих і не дуже простих людей, і разом навчимося не зважати на такі дрібниці.

Люди, отямтеся, вмикайте власні мізки, аналізуйте вже нарешті інформацію, яку вам вкладають у голови, приходьте і питайте – я відповім за кожне своє слово, за кожну свою справу і кожен вчинок. Я не боюся ваших пліток, а час розставить все по своїх місцях, бо рабський страх поступово вивітрюється з нашої совдепівської свідомості, і ми починаємо чути, розуміти і підтримувати одне одного. А ви живіть так, як вам дозволяє ваша совість, бо нам своє робити.

І де ви всі були зі своєю турботою, коли Роман тут у вас у Зачепилівці жив? Багато чим допомогли людині долати життєві труднощі? Навіть могилу і прізвище матері не змогли правильно визначити, ех, що ж ви за люди…

І то нічого, що майже ніхто з наших дембелів не був запрошений навіть на концерт до Дня Захисника, вони майже не ображені, тому що свято вони чудово відсвяткували і без ваших лицемірних концертів, у теплій компанії небайдужих людей, друзів та бойових побратимів. А за вас я перед ними вибачилась, не переймайтесь. Шкода тільки, що більшість людей з якимось особливо збоченим задоволенням збирають і розповсюджують плітки, перемивають один одному кісточки, забуваючи добро і навіть не намагаючись дізнатися правду. Особливо коли цим займаються наші «слуги народу», опускаючись у своїх вчинках до рівня інтриганів і простих базарних пліткарок. Ваш ентузіазм – та на добру справу б направити, стільки користі могло б вийти для нас, простих людей…

І запам'ятайте, люди: заздрість, жадоба та байдужість – то взагалі найгірші лиха людства!

З повагою до Людей і повною зневагою до пліткарів і пліткарок – Наталя Маджар.

Після цих слів я не думаю, що буде багато бажаючих подискутувати. Навіть на сесії районної ради ні до чого не добалакались з цього питання. А чого? Та тому що є в нас такі люди, які заради свого "я" готові сусіда в ложці втопити. Якщо ти вважаєш себе таким уже заслуженим, то прийди до мене і розкажи про свої досягнення. Тільки тоді я зможу тебе порівняти з такою людиною, як Омельченко Анатолій  Володимирович, якого я добре знаю. А для того щоб людину облити брудом ума багато не потрібно. Тільки при цьому спершу подумай: чи вартий ти підошви лівого черевика Омельченка А.В. і його друзів.

Я ж в свою чергу пропоную нашим волонтерам використовувати сторінки нашої газети для роз'яснення подібних питань тільки заради уникнення зайвих підозр з боку сраколизів від влади. Прізвища ці всім відомі.

Користуючись нагодою я хочу декілька слів  сказати про нинішню владу. Хоча тут і не сховаєш нічого. Вони самі собі дають оцінку. Все літо вони "пробігали" слідом за Верхоглядом В.О. виконуючи його вказівки. Вони не здатні самостійно працювати на благо людей. Кривенко вже третій раз вибраний селищним головою і жодного разу не провів громадського слухання. Він якось там розпоряджається коштами що надходять зверху, ні перед ким ніколи не звітує. А що він зробив для  збільшення бюджету селищної ради ? Та якби хотів чи умів працювати, то знайшов би 150-200 га землі, виростив би пшеничку, здав би її на елеватор і за виручені кошти побудував би тротуар від круга в центрі селища до бензозаправки  на виїзді з Зачепилівки. Тоді б люди гордилися своїм мером, ніхто би не посмів його назвати вором. А так…

Таким чином, я висловив свою громадянську позицію з обговореного питання. Всім іншим читачам я не зав'язую рот але попереджаю, що в даному питанні ніякі анонімні "роздуми" друкуватися не будуть. Наша газета не є якоюсь "жовтою пресою". Якщо хтось не зрозумів мого пояснення, то зверніться до районної газети.

З повагою: редактор - Віктор Марголін, 03.11.2016 р.