Така моя доля. Я не ходжу в суд щоб мовчати.

Така моя доля. Я не ходжу в суд щоб мовчати.

Шановні читачі. Я пишу , в основному, для розумних людей. Хто бажає, той мене зрозуміє. Тому коментувати  наступний документ я сенсу не бачу. Прошу прочитати. Кожного із вас може чекати щось подібне.

                                                          До Харківського апеляційного суду

Марголін Віктор Наумович –

проживаючий  в сел. Зачепилівка,

вул. Українська 8, кв. 9,

Харківської області, 066-71-68-753,

тел. 5- 18 - 43, народився 11.08.1946 р.,

інд. 64401,  mailto:margolin4600@mail.ru,

пенсіонер, редактор Інтернет-газети «Зачепилівська правда».

Апеляційна скарга.

Шановний суд.

29.11.2016 р. в Зачепилівському районному суді у відкритому судовому засіданні була розглянута моя скарга на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 42014220290000011 від 18.09.2014 р. Дана кримінальна справа мала розглядатися в суді другий раз після  скасування апеляційним судом як судового рішення так і постанови слідчого про закриття справи.

Коли я отримав повістку в суд то дізнався про те, що справу буде розглядати суддя Огієнко Д.В. А так як він уже розглядав цю справу і його рішення скасоване в апеляційному суді, то у мене відразу ж з'явилося бажання заперечити проти такого розвитку подій. Я пішов до голови суду Бойка Г.В. і розповів йому про це. Ми порозумілися з ним,  так як йому були добре відомі наші не прості стосунки на протязі декількох років. При цьому я погодився на пропозицію що у мене є право заявити прямо в судовому засіданні про відвід судді.

Таким чином суддя Огієнко дізнався про моє бажання заявити про його відвід. Про це я здогадався тільки на другий день після суду. А так як подібна ситуація  в нас виникла приблизно два роки тому і  Огієнко цей судовий спір програв, то йому , очевидно, захотілося поквитатися зі мною, показати свою владу наді мною, показати хто в домі господар. Так назрівала помста  над мною. Я про це знав і тримався як міг, як ніколи. Жодного лишнього слова мною сказаного я не пам'ятаю.

Та початок судового засідання розпочався для мене в несподіваний спосіб. В залі суду були присутніми прокурор Ятло Н. В. і слідчий Стрілець С.В.  Слідчий суддя розпочав свій лікнеп і прочитав нам цілий ряд статей з КПК України хоч потреби в цьому я не бачив. Все торкалося відводу судді. Я сидів і слухав готове. І тут суддя чомусь декілька разів промовив слова: "Суддя -ідіот, суддя -ідіот". На той час я не міг зрозуміти що він витворяє. Та запис судового процесу є. Тільки на другий день, коли я отримав текст постанови від 29.11.2016 р., я зрозумів що це слова із моєї апеляційної скарги  три місяці тому. Таким чином суддя умисно провокував мене на скандал в судовому засіданні. Він це уміє робити. І тут мені стало зрозумілим, що виграти суд мені вже не вдасться і на питання чи довіряю я цьому складу суду підійшовши до мікрофона я заявив що мої питання всі викладені письмово і подані до суду і  в цьому шабаші я брати участь не бажаю, надів картуза і вийшов в коридор. При цьому ніхто не мав права мене примусово зобов'язувати знаходитися в залі  суду, я також нічиїх прав не присвоїв. Те що я хотів сказати в суді - все мною викладено письмово  і надано судді для розгляду. Ситуація складалася напруженою, а так як  01.02.2016 р я переніс захворювання - інсульт, то я не став чекати на інфаркт і пішов до кабінету голови суду. Там був і прокурор Балюк Б.С.  Їм я все розповів як було.

Так, дійсно, що я не буду клястися в своїй любові до слідчого судді Огієнка, але я мушу відповідально заявити про те, що цей суддя ще ніколи до мене не відносився просто - об'єктивно та справедливо. Мова не іде про якусь любов чи обов'язки одного перед другим. Дійсно, я займаюся, наскільки це мені вдається, правозахисною діяльністю та, нажаль, не маю юридичної освіти. Але при цьому мені дещо відомо як сьогодні працюють в суді, прокуратурі і поліції. Але то є дещо інша тема, яка періодично висвітлюється в Інтернет-газеті "Зачепилівська правда". Саме це я і пов'язую з багатьма моїми  проблемами в житті. Мої "вороги" правди не люблять, про це я говорю відверто.

Однак цю ситуацію суддя змалював так як йому хотілося. Його план вдався. У нього нібито з'явилася можливість "попити крові" з семидесятирічного діда то чого від такого відмовлятися. І в бій пішла відверта брехня. Я нібито проявив явну неповагу до суду, так написано в постанові суду. Відносно своєї скарги я не висловився. Так мене про це ніхто і не запитував. Коли я збираюся виходити з приміщення я завжди одіваю кашкета. Я нібито висловив образи на адресу присутніх. Але ж я зовсім не звертався до прокурора і слідчого. Це абсолютно точно. Я їх точно жодним словом не образив. І чинне законодавство не надає право судді огульно звинувачувати без жодних підстав жодну людину.

Судячи з постанови суду прокурор і слідчий рекомендували судді мене притягти до адміністративної відповідальності. То що це таке? Договорнячок? Коли я прийшов до суду, то слідчий  вискочив із кабінету судді, очевидно що домовлялися.

Суддя стверджує що я постійно порушую дисципліну і тому працівники апарату суду регулярно роблять мені зауваження. Тут уже мої нерви здають. Такої дурниці я не чекав прочитати і все без прізвищ, так собі "на халявку", а можливо номер пройде. Таким чином я в своїй апеляційній скарзі від 30.09.2016 р. ненабагато помилився. Ось і проявилася дійсна причина, чого дуріє слідчий суддя. Але ті слова я не озвучував, а почув від нього при свідках.

Далі мова в постанові іде про авторитет  правосуддя. Тут я повинен відверто і відповідально заявити про те, що суддю Огієнка  в Зачепилівці не поважають, а бояться. Я проходив до суду 16 років, але такого в нас ще не було. Щоб зрозуміти про що іде мова достатньо прочитати одне його судове рішення. Це просто  лихо для всієї судової гілки влади. Для мене залишається загадкою: чому суддя чіпляється за справу навіть тоді коли законодавство дозволяє йому на законних підставах відмовитися від участі в її розгляді. Я вважаю, що коли б в судді були ум, честь та совість, то подібні ситуації взагалі б не виникали.

Та в даному випадку я маю тільки право на захист. І крім мене самого цю місію ніхто не виконає, хоч так уже винним я себе не рахую.  Пункт  4 ст. 330 КПК України чітко регламентує порядок самого покарання винного. Цитую: питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого в судовому засіданні оголошується перерва. Тут я повинен офіційно та відповідально заявити що нічого подібного в  судовому засіданні не відбувалось, та і належних підстав для цього не було. А коли судді вночі поганий сон приснився, то яка в цьому моя провина?

 При вирішенні питання мого покарання суддя навіть не поцікавився яку пенсію я отримую. За листопад 2016 р. я отримав пенсію в розмірі 1673,42 грн., а покарання складає майже дві тисячі. І це при тому, що в суді я не відповідач, а заявник. Кожен  здравомислячий громадянин скаже що тут щось та не так. Суддя прощає прокурору і слідчому всі гріхи недолугого слідства, а покарання тільки мені одному. То щось у цій         державі явно не так. І мене при цьому примушують любити та поважати такий суд.

В зовсім іншому  кримінальному провадженні 01.12.2016 р. в судовому засіданні, незважаючи на моє прохання показати один із фальшивих документів по справі, суддя Огієнко відмовив мені в цьому і знову погрожував покаранням. Такі дії судді є не тільки беззаконням, а просто нелюдським відношенням особисто до мене. А моя заява від 30.11.2016 р. про надання мені права на ознайомлення із матеріалами справи так і не була своєчасно реалізована.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 395 КПК України  прошу:

1.     Прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

     2. Скасувати  постанову судді Зачепилівського районного суду Огієнко Д.В.  від 29.11.2016 року про моє фінансове покарання як таку що не відповідає фактичним обставинам і виконаною під впливом нездорових емоцій та закрити провадження у справі.

3. Розгляд справи провести без моєї участі так як мені вже 70 років і стан мого здоров’я не кращий.

01.12.2016 р.                 ___________________ Марголін В.Н.

Редактор - Віктор Марголін, 06.12.2016 р.