Селищна рада - це не біржа праці.

15.11.2015 14:11

Селищна рада - це не біржа праці.

 

Шановні читачі. Я хочу з вами порадитися. Попереджаю, що питання дуже серйозне. В попередній статті я розповідав як у людей організоване місцеве управління територією. Послідуючі мої роздуми приводять мене до думки, що і в нас треба щось робити. Тим більше, що ми себе не можемо назвати заможними. А звідси, як кажуть : простягай ножки по одежке.

Якщо говорити конкретно, то я хочу повернути увагу як мешканців селища Зачепилівка, так і району. Масштаби наших територій і чисельність населення далеко не є критичними. Кількість населення постійно зменшується. А звідси і загрузка на чиновників, які працюють і обслуговують населення. Влада ці процеси намагається не помічати.

Візьмемо для прикладу селищну раду. В ній працюють  два повноцінних чиновника, це Кривенко і Подколзіна. Як туди попала Подколзіна ми зараз обговорювати не будемо. Але зараз я такої потреби не бачу. Я вважаю, що коли вже так сталося, як сталося, то селищний голова повинен працювати не більше отих 2-х годин на неділю і відповідно отримувати за цю працю заробітну плату. Всю ж організаційну роботу селищної ради повинна взяти на себе пані Подколзіна, яка має достатню освіту і певний досвід роботи. А керувати - не робити. Ці обов'язки нехай залишаться на панові Кривенку. Нам зовсім не потрібно щоб армія чиновників ходила один за одним і всі шукали роботу. Практичне скорочення тільки однієї  штатної одиниці в селищній раді за рік принесе нам економію в майже 100 тисяч гривень. За ці кошти в водоканалі можна за рік поміняти всі насоси, навести лад в вуличному освітленні селища та вирішити цілий ряд інших важливих питань життєдіяльності селища. А на скільки може зменшитися корупційна складова влади, а скільки в водоканалі буде збережено невкрадених коштів? А на скільки менше буде в нас необматюкованих працівників? Все говорить про те, що подібна реформа в селищній раді має право на існування. Не варто із селищної ради робити біржу праці для пенсіонерів та інвалідів. Або нехай засукують рукава і працюють, або нехай розбігаються, а сидіти в ролі дармоїдів на нищому бюджеті  селищної ради - не варто. Ось така моя думка.

Ще більш цікавою складається ситуація в районній раді, яка практично майже нічого не вирішує. Її формальне існування та політичні інтриги на даному рівні населенню району ніякого добра не обіцяє. Починається перетягування каната - у кого скільки голосів? А кому  з мешканців району це вже так болить більше ніж януковським прихвостням? У нашій районній раді тільки Кобильської і мами Чолі не вистачає. А так повний комплект. І якщо у наших депутатів "вистачить розуму" вибрати головою районної ради Гляня або Токаря, то у мене не залишиться оптимізму на сподівання, що в цьому столітті зачепиляни порозумнішають. Це є моя особиста думка, яку я висловлюю відкрито. Що торкається фінансових питань, то вони аналогічні тим, що ми вже обговорювали в селищній раді. Апарат районної ради здатний підготувати розгляд питань на сесії один раз на 3-4 місяці, а голова нехай часок посидить в президії  безкоштовно, не похудає. Користі від цього все рівно небагато. Я був на засіданні сесії і бачив як це циркове представлєніє проходить. Позорище. Сесію як не будь провели і знову голова районної ради квартал ходить шукає роботу, пузо чухає, галстук поправляє. От і вся робота. Мозолів немає і розум не потрачений. Повний порядок. Щоб про нього не забули - регулярне фото в районну газету. Чом не комунізм.

На цьому я закінчую писати і мою дану статтю я  прошу депутатів всіх рівнів сприйняти як офіційне звернення з проханням дані питання розглянути на організаційній сесії депутатів нового скликання. Досить грабувати людей. Подібних реформ потребує вся країна.

 

15.11.2015 р.   Редактор - Віктор Марголін.