Думаю, думаю, а спокій не приходить.

Думаю, думаю, а спокій не приходить.

Шановні читачі. А справа тут не така вже й проста. І Бога гнівити немає бажання. І промовчати  не можу. І з читачами хочеться поспілкуватися, так як проживаю один. Словом, все до купи. То що мене тривожить?

Було це, звичайно, не вчора. Вирішив Всевишній створити людину. І створив. Для нього ця справа виявилася не такою вже й складною. Біда тільки проявилася дещо пізніше. Одна із запчастин, що називається геном, виявилася на той час дефіцитною. Той ген мав би відповідати за моральну складову майбутнього буття людини. Але вже так чомусь склалося, що на земному конвеєрі людина пішла з браком і це явище практично мало кого турбує і сьогодні. Таким чином, Божа заповідь - не укради, залишилась безконтрольною. А так як Закон у нас у кожного свій - у судді, у прокурора, у поліції, в адміністрації, в об'єднаній громаді, в Пенсійному фонді і на Холодній горі, то і бажаного порядку нам не діждатися. Та я би не хотів на такій сумній ноті залишити свого читача. Хтось колись писав як у Париж приїхав один з поважних чиновників тодішньої Росії і зустрівся з земляком який поцікавився життям на батьківщині. А той відповів одним словом: ВОРУЮТ.

Отже, я маю тільки здогадуватися, що декілька століть тому проблема воровства турбувала передові уми людства. Були навіть країни де за крадіжку чужого відрубували руку і т. д. Коли я в 1984 році побував в Болгарії то там розповідали що у їхніх сільських хатах замісто замка ставили коло дверей віник, який гарантував збереження  всього майна відсутніх хазяїв. Ми тоді на це дивилися як на казку, але ж ніхто не хотів залишитися без правої руки на все життя. Такої реклами ніхто мати не хотів. І це спрацьовувало.

А що в цей час було у нас?  Дєдушка Ленін сховався в бур'янах в Разлівє (я там був)коло фінського кордону і дав волю своєму старчеському маразму. Та ще ж і під боком була Надія Костянтинівна зі своїми ідеями. Добре що тоді не було ні шарикових ручок, ні комп'ютерів з принтерами. Сьогодні я лише можу здогадуватися, що тоді геній людства сподівався, що коли школяру надінемо червоний галстук, а потім приймемо його в комсомол, а вже потім і всіх проституток поприймаємо в партію, то тоді вже ми заживемо і  мирова революція буде у наших ніг. А коли вже навіть і комунізм побудувати, то можна вже буде і "кузькіну мать" показати. Нас повинні боятися усі. Та історія вносить свої корективи, а ми, нажаль, не поспіваємо за мировими перемінами. Такими вже нас Бог створив. А що торкається воровської справи, то ми тут мало кому уступаємо.

Природу обманути майже неможливо. Щоб це довести і читача переконати в наявності стратегічної помилки нашої рідної природи я пропоную перейти до практики, яка завжди була вище всякої теорії. Цей експеримент я спробую показати на суддях нашого району. Прийдеться пригадати декілька прізвищ.  Ковальов - це вершина тупості і дебілізму, Огієнко - кар'єрист і недоучений придурок, Гришин - сраколиз і любитель взяток, Яценко - фермер нового покоління Зачепилівських аграріїв і "по совместительству" районний суддя. Ну, і звичайно ж апачий всього цього "сучого племені" пан Бойко, який багато років крав, убивав, судив і відпускав, що хотів те і робив з цим безправним, бідним і безграмотним людом. Всі ці експерименти я відчував на своїй шкурі за 20 років. Він навіть дозволив собі мене в суді брати "за петлі". Відвертий бандит - що тут скажеш. Тому я з упевненістю можу заявити, що кожен із цих суддів мав би відсидіти  значний строк в одиночній камері і там виписати програму подальшого керівництва нашим районом, покаятися перед трудолюбивим народом, поділитися накраденим і зробити для людей бодай щось корисне. Без цього далі не можна. Приведу тільки один приклад, уявіть собі. Ви подаєте апеляційну скаргу через суд. Бойко дає вказівку пані Чуб в канцелярію - не відправляти скаргу в Харків. Та покірно виконує злочинну команду. І так ці сволочі десятиліттями все це називали правосуддям. Кипіти їм у смолі доведеться та тільки руки їхні в крові по лікті. За це держава їм пенсії призначає захмарні, а совісті у них не більше ніж у бродячої собаки.

Шановні читачі. Прошу вас мені допомогти, хоч питання в мене на сьогоднішній день є чисто теоретичним. Головна дійова особа - це колишній голова суду. Користуючись балачками від народу мене поражає: невже у нього хватить ума щоб лізти на вибори. У моєму розумінні це якийсь маразм, якщо це правда. Правда лише в тому, що коли без посади, ординів і погон залишитися, то можна втратити сотні гектарів колгоспної землі, яка знаходиться під лапою і зароблена непосильною працею. Так, сидячи дома, можна і до нищити дійти. А яка ваша думка з даного питання?

Не набагато краще виглядає для чогось створена система прокуратури. Пригадаємо таких, як Божко і Комар, Добровольського і Медяника, Твердохліба і Гладкіх, Костогризова і інших, яких сховали від відповідальності. Просто, устрояли в Зачепилівці експериментальний полігон з підготовки кадрів для обласної прокуратури. Ось тому і обласну прокуратуру таку маємо. Нехай мене Бог карає, але я мушу повторювати що це перш за все його помилка, яка відбулася під час його відпустки. Остальні герої цього відомства не варті обговорення. А пройшло їхнього брата через зачепилівську землю неміряно. Що від цього має держава, суспільство, мої земляки - залишається великою загадкою. Окрім бюджетних витрат.

Аналогічна ситуація відбувалася в міліції і поліції. Про них можна розповідати круглі сутки. Тільки враження складається таке, що половина злочинів в країні організовані працівниками правоохоронних органів.

І, нарешті, кілька слів про тих, хто намагався навчитися керувати районом. Це такі пани як Молчанов, дебілик, Кобильська, Репринцев, Павлов, Ткаченко, Кривенко.  І тільки перед одним - це Дзибало Олександр Миколайович, я  приклоняюсь і скидаю кашкет. Він дійсно не жалів свого здоров'я за наше майбутнє. Все остальне - це дорожна пиль.

Зараз же ми повинні пам'ятати і уяснити собі наступне. Всі загалом ми не є такими вже розумними і красивими. Очевидно, що краща частина нашого суспільства вже знайшла роботу собі за кордоном. Частина залишається в Зачепилівці і перетворилася на сортирних писак, які спілкуються, в основному, з допомогою матюків. Кому потрібні ці люди сказати важко. Наскільки мені відомо, робітники з Китаю будують навкруги Києва прекрасні автошляхи. Люди працюють і заробляють належним чином. Будувати дорогу - це не хмарочоси будувати. Невже цю роботу не можуть освоїти люди які перші полетіли в космос? Ні, я так не рахую. Очевидно, нами так керують бездарі і казнокради, яких у Китаї десятками розстрілюють. Можна по різному ставитися до такого методу керування, але від таких як Бойко і Кривенко там би давно вже позбавилися і за їхні кошти побудували інфраструктуру для мільйонів своїх земляків. Про коржики я вже мовчу. У нас же - все для себе. І не порозриває вас чортів на нашу голову. Ось таке "суче плем'я" при владі, такі і результати маємо.

Я думаю, що для майбутніх виборців стосовно Бойка все є зрозумілим, а про Кривенка ми  ще поговоримо. Ми також є люди і себе трохи поважаємо.

Я розумію, що знайдуться читачі, які не погодяться з такими моїми висновками. Я готовий до дискусії, в спорі може родитися істина. Називайте своє  дійсне прізвище і будемо говорити. Справа іде до нових виборів і тому ми повинні порозумітися заради нашого майбутнього. А куплені теревені від Наді, Валі, Шури, Тані - нехай залишаться їм на згадку.

Редактор: Віктор Марголін.

             15.07.2020 р.