СЕПАРАТИЗМ (від лат. separatus — відокремлення) — політика і практика відокремлення, відділення частини території (сецесії) держави з метою створення суверенної держави[1], дезінтеграцію країни, переходу до складу іншої держави (іредентизм) чи набуття статусу дуже широкої автономії. Загальне визначення сепаратизму є те, що це пропаганда стану культурного, етнічного, племінного, релігійного, расового, національного або гендерного відділення від ширшої групи. Радикальність сепаратизму обумовлюється географічним положенням, жорсткістю та ієрархічністю внутрішньо регіонального суспільства, економічним і соціальним становищем даного регіону на поточний момент, а також сили центральної влади[2].
Часто в середні віки феодальні та імперські держави робили провокацію подібного явища для сорбції, анексії чи окупації територій.
КОЛАБОРАНТ — особа, яка усвідомлено співпрацює із окупаційною громадською чи військовою владою на шкоду власній країні.
Згідно з загальним національним правом діяльність колаборантів визнавалась як зрада громадян та як зрада інтересів своєї держави; залежно від міри шкоди державі, спричиненої колаборантом, передбачалось або довгострокове ув'язнення, або смертна кара.
На відміну від загального трактування поняття колабораціонізму, комуністичні режими Східної Європи були схильні розглядати як колаборантів людей, які:
пасивно виконували громадські обов'язки без скоєння злочинів;
були до цього змушені — це порушення своїх обов'язків агресором, а не окупованим населенням;
були військовополоненими;
вели національно-визвольну боротьбу проти тоталітарного режиму.
Додаток до питань адвокату
28.06.2017 15:48
Додаток до питань адвокату.
В даному випадку я постараюсь поглянути на себе зі сторони і зрозуміти свої помилки, якщо такі знайдуться. Мені минуло 70 років але я здатний критично оцінити свої поступки. Я не живу окремо від суспільства, в моїй свідомості проходять переоцінки подій, що відбуваються навкруги. Займаючись в деякій мірі правозахисною діяльністю я інколи змушений бачити надзвичайно грубі помилки в роботі працівників судів і правоохоронних органів, що переконують мене, наприклад, в тому, що такі суди і така прокуратура нам зовсім не потрібні. Вони сьогодні лише охороняють злочинну владу і ми всі разом «будуємо» поліцейську державу. І все це відбувається в той час, коли навіть хліба вдосталь не всі можуть поїсти. В той же час суддя, прокурор, слідчий отримують по 10-15 і 20 тисяч грн. на місяць, а Генпрокурор обіцяє ще добавити. Я на це дивлюся як на явний перебор, який рано чи пізно приведе людей до нового «Майдану». Хто від цього виграє – знають всі, хто здатний мислити.
До 2001 року я якось дожив в миру і злагоді з працівниками суду і прокуратури. Мене практично ніколи не цікавило питання наскільки добросовісно там працюють і чим займаються. Але, очевидно, вірно говорять ,що коли людина не цікавиться політикою, то приходить час коли політика починає цікавитися тобою. Так і сталося. Приходить до мене на роботу в центрі зайнятості такий собі слідчий-алкоголік фортуна і починає щось там писати у моїй присутності. Я запитав його: А що це ми робимо?». Він, ще трохи тверезий, відповідає: «Це буде допит». Я заперечив проти такого допиту і він змушений був піти геть разом з його діловою папкою по наших «гадючниках» щоб облизати лишній туберкульозний стаканчик. А чим корисним цей «трудяга» міг ще займатися? Розповідали мені, що прокурор Божко його за таку роботу просто брав за пику і по пиці. Прийшлося іти працювати в міліцію, там такі номера проходили аж до виходу на «заслужений» відпочинок. Те, що Божко був не кращий за підлеглого, я сьогодні розповідати не буду і лише додам, що ці дармоїди завели на мене карну справу по відповідній вказівці, діло довели до суду і осудили мене. Таким чином, як вони вважають, інтереси держави були захищені. Ви уявляєте такий їх подвиг з допомогою судді Ковальова – алкоголіка за призванням. Та їм не повезло. На той час мій син закінчив Московську військову юридичну академію і не без його кваліфікованої допомоги апеляційний суд Харківської області 16.11.2001 р. у своєму рішення записав, цитую: «Судом, как и органами предварительного следствия, не конкретизировано в чем именно выразились халатные действия Марголина В.Н.». І тоді мені стало потроху розвиднятися і я зрозумів що до «соловків» можна потрапити і без наявності отієї вини. Щоб закрити цей розділ моєї розмови з читачами я лише повідомлю, що суддя Зачепилівського районного суду Бойко Г.В. виявився не більш порядною людиною за фортуну і закрив справу без належного її розгляду, тобто належного мені виправдувального вироку я не отримав. Ось такі падли зустрілися мені при першому знайомстві з отими народними захисниками.
Це я так, коротенько. Відтоді я почав більш ретельно розцінювати «заслуги» цих правників, а інколи навіть цікавитися їх діяльністю. А коли я зайшов до «красного куточка» в міліції і побачив там на Дошці пошани фото Шевченка – майбутнього полковника, то мало не впав. Правда, начальник дослухався до моєї пропозиції і фото кращого з кращих працівників кудись поділось. Тоді ще капітан міліції Шевченко ходив по селищу в формі і говорив людям: « Я Марголіна застрелю, поїде на огород, а звідти не повернеться. Він допишеться». Так він охороняв свободу слова в Зачепилівці. Відтоді я очолив районну партійну організацію « Партії правозахисту». Кому ця партія заважала в Києві я не знаю, але за рішенням суду вона була закрита, а Кліментьєва В.П. в Харкові знищили фізично. Ось таку маємо владу.
Шановні читачі. Скажіть, будь ласка, що я мав думати про владу отримуючи таку інформацію?
Повірте, що я нікого не хочу образити, але маю ось таку особисту думку. Далеко не всі читачі зможуть зрозуміти мою душу, мій настрій, причину мого бажання інколи хоч чим не будь допомогти людині, коли її хитро і несправедливо заганяють в пастку використовуючи наше недолуге законодавство. Жаль мені отих безправних, беззахисних і просто бідних клієнтів наших судів і прокуратури, поліції. Сьогодні, щоб захистити свою честь і гідність, треба заплатити такий судовий збір, що ви скоріше махнете рукою і підете подалі від самого справедливого суду. Ось так нашій державі потрібні ці раби Божі. А такий стан речей тільки на користь недобросовісним людям.
Чим більше я наведу конкретних прикладів, тим більше буде людей, які мені повірять. А когось обманювати у мене немає жодної зацікавленості. Ці приклади дадуть пояснення чому я став саме таким. Та в суд я прийшов тільки тому, що не міг спостерігати як трьохповерхову школу місцеві бариги продають за 65 тис. грн.. Це трохи більше ніж коштує мій мопед. Голова суду Бойко, прокурор Комар знали що роблять… Школу продало домоуправління на балансі якого школа ніколи не стояла. За таку аферу варто вішати без суду і слідства. Забрати в тисяч дітей щасливе дитинство – на такий злочин мало хто посягне. А вони залишились при владі і при посадах, і сьогодні правлять балом, успішно побудувались не в один поверх.
Можна довго розповідати як у нас в районі наводили порядок з використанням землі, як піднімали тарифи на воду і водовідведення і назвали ті розрахунки економічно обґрунтованими. Точно така ж історія з домоуправлінням. А як річку чистили. А як Галій за гроші Кобилянської в Краснограді в суді заводив справу на мене, хотів довести що у нього є честь , совість і ділова репутація.
Не можу не пригадати прокурора району – відвертого придурка –сепаратиста Твердохліба, який у своєму робочому кабінеті намагався переконати мене в тому, що такої держави, як Україна, скоро не буде. А як прокурор району Медяник, який керує в Лозовій, організовував порубку лісу коло села Руновщина разом з Кобильською, «спасли» ліс, а Глянь Л.Д. піддавав ворам, лічив дерева в лісі і визначав їх пригодність, а на мене писав прокурору що я займаюся антиконституційною діяльністю. Те, що витворяє Кривенко в селищній раді, я сьогодні розповідати не стану. Пожалію сам себе. А веде він себе як приватний господар на скотофермі. Про закриті карні справи Стрільцем С. можна вже книги писати. А історія про засудженого на 10 років хлопця без наявності доказів в голові не поміщається. І т. д.
А один із керівників міліції договорився до того що заявив про те, що він мене не буде більше захищати. Правда, він так і не зміг пояснити від кого мене треба захищати. Пригадую, за останні 16 років я зустрів одного об’єктивного прокурора за прізвищем Попрас В.А., який виступав в апеляційному суді і розказував який бардак панує в Зачепилівській прокуратурі. Я сидів і щипав себе за руку, не міг повірити в те, що відбувається. Потім цей прокурор став суддею в Харкові.
Всі ці історії з мого життя повинні пояснити читачам де криється зло нашого щасливого життя. Маючи таку вдачу я не можу спокійно чи безучасно проходити мимо соціальної несправедливості. Наші роботящі люди не заслуговують на таку неповагу, хоч інколи і самі винні бо повибирали цих ідіотів, повірили їх обіцянкам. Наших суддів і прокурорів треба так процентів 90 «прогнати» через Гаагський суд як злочинців.
Наведені мною приклади не можуть не залишити в мені слід. Розповідати не легко, а пережити все це в дійсності – ще важче. Тому і дивуватися тому, що інколи емоції переважають, не слід. Є люди які спалюють себе, інші кінчають з життям різними способами, але я не знаю випадку щоб хоч одного прокурора засудили. Ось це і є причиною певної неповаги в суспільстві до цих хабарників. І я в цьому не є виключенням. Визнаю. Хоч це і звучить не дуже скромно, але я визнаю що я не опустився до рівня лагерних мишей і те що я написав про суддю Огієнка за формою невдало, а за суттю абсолютно вірно. Я уявляю як він чекає суду наді мною. В Краснограді три судді-проходимці себе показали в суді над Криничним, а четверта пані аж руки чеше - рветься до роботи, але довіряти свою долю їй я не збираюся. Вона показала себе як підстилка у прокурора і поліцаїв. А чи є в Краснограді моральний авторитет серед суддів – треба попитати людей. Є великі сумніви, так як всі говорять про те, що в Україні судова система просто відсутня. І я з цим погоджуюся, і спорити не збираюся. Згадайте суддю Петю Гришина, якого забрали до обласного суду. Про що вам ще розказувати?
І наостанок. Як би мені не огидно було згадувати прізвища голови суду Бойка та Огієнка та діватися немає куди. Ці два холуя заради своїх барських апетитів готові підім’яти під себе весь набір Конституційних прав мешканців Зачепилівки. Така узурпація влади, нажаль, стала нормою життя можновладців України. Їх статки дозволяють навіть безкарно убивати моїх земляків. Місцева влада функціонує чисто формально. Прокуратура і поліція діють, як кажуть, з – під палки. Вони жодним чином не захищають громадські інтереси, людей праці. Та всі ці негаразди, аномалії громадського життя не здатні зупинити бажання українського народу жити у вільній, заможній, правовій європейській державі. Цей всенародний поступ дозволяє мені впевнено заявити наступне. Чим би не закінчився розгляд моєї карної справи – їм свободу слова не задушити. Люди зрозуміли що вони є падлюками, торбохватами, корупціонерами і душителями свободи. Від цих звичок їм уже ніколи не удасться відмитися. Вони, як родиме пятно, на здоровому тілі. І розплата до них з’явиться безсумнівно. За сльози українців на рідній землі вам прийдеться відповідати. Сьогодні ж голова суду заявляє: « А що я йому зроблю?». Одним словом – шакали. Я уявляю скільки злорадства в цих покидьків, в їх мерзенних душах з приводу конфіскації у мене комп’ютерної техніки.
Очі цих вампірів розкриваються кожного ранку з думкою: кого б сьогодні одурити, кому показати свою особисту зверхність над Законом, як отримати хабара використовуючи довіру 40 мільйонного народу, як попити крові з беззахисного люду. Тому сьогодні інвалід дитинства Коробка Н. збирається четвертий раз звертатися до суду щоб той зобов’язав Стрільця С. розслідувати карну справу пов’язану з її побиттям дев’ять місяців тому. В Зачепилівці можна і так працювати, солдат спить, а служба іде… Я ж на таку роботу дивлюся як на злочин перед українським народом. Можливо я не правий?
Ось так і керують нами корупціонери, алкоголіки, хабарники, сепаратисти, футболісти і просто бездарі. А зараз ці горе-сини юридичного плем’я України готуються до судилища над свободою слова в Зачепилівці. На інше вони не здатні. То ж згадаймо геніальні слова написані Тарасом Григоровичем Шевченком в 1845 році:
Якби ви вчились так як треба
То й мудрість би була своя…
Мало не забув. Мої друзі говорять мені і про таке, що мені повезло так як оті йолопи із Краснограда забрали тільки комп’ютерну техніку. Саме ж везіння заключається в тому, що оті покидьки не підкинули мені ні конопельки, ні патронів, ні гранатомету, ні зрадницьку пресу і т. д. Отоді б я точно не друкував цих строчок до газети і історія з Огієнком виглядала би досить скромною. Ну, що ж то їх «недолік». А тепер я вже їх не боюся. У мене під порогом стоять вила і якщо хто із Краснограда надумає провірити мою обороноздатність, то я не заперечую. Любим друзям я завжди радий. А голову суду я вже попередив, хоч він у нас ні за що не відповідає.
Мабуть я сьогодні не закінчу статтю. Пішов я до поліції, а Стрілець С. запросив мене до кабінету і говорить, що мене є підстави допросити. Виявляється, що ще 17.03.2017 р. суддя Огієнко написав на мене пасквіль на два друковані аркуші і в кожній строчці брехня. Таким чином він намагається виправдати свої злочинні дії, як суддя. А в моїх очах він не просто придурок, а недоучений дурак. Навіть слідчий з прокурором, я на це сподіваюся, твердо переконалися в тому, що я маю право на отримання копій звукозапису судових процесів, які вів Огієнко. Якщо я отримаю ці записи, то вони стануть моїми доказами в любому суді відносно неадекватності судді Огієнка і йому прийдеться відповісти за катування місцевого журналіста і знущання над свободою слова в Зачепилівці. За цим має послідувати звільнення з посади і привіт отара овець або свиней, якщо довірять. Так має бути в демократичній державі. Сьогодні ж я знову в суді із відповідною заявою. Закон один для всіх. Так записано в Конституції України.
Щоб було зрозумілим усім я заявляю про наступне. Суддя Огієнко – це є відвертий Харківський сепаратист в Зачепилівці. Він робить все від нього залежне щоб люди в Зачепилівці ненавиділи діючу владу. Тільки голова суду Бойко Г.В. знає скільки протиправних, анти законних рішень прийняв суддя Огієнко на шкоду громадянам Зачепилівки. Саме так відбувається тільки тому, що їх інтереси зійшлися. І хто із них кращий чи хитріший – це ще питання. Їхній діяльності народ, прийде час, зробить об’єктивну оцінку. Злочинці будуть сидіти у в’язницях. А Огієнко знищив себе сам, так як його, по суті, диверсійна робота, стала зрозумілою для кожного. Невже працівникам СБУ цього не видно?
Під час нашої зустрічі з відомим українським дисидентом Левком Григоровичем Лук’яненком він говорив мені : « Рано чи пізно, а ми переможемо, бо за нами правда». На цій позиції я так і залишаюся.
Редактор – Віктор Марголін, 28.06.2017 р.
Тема: Додаток до питань адвокату
Совісті хто є сєпар
5.40 | 07.07.2017
Re: Совісті хто є сєпар
совість | 08.07.2017
Ви майданутий пане.ведете дискусію.за всіма канонами націоналдовбонутих.йому про фому.а він про ерему.але дякую за філологічну довідку.хоча і мона було бе неї обійтися. і дуже прошу вас відповісти не мое питання Чи шоколадна свиня вмісті зіншими майданними ублюдками не розвалюе Україну?вдячний наперед
Re: Re: Совісті хто є сєпар
5:40 | 08.07.2017
Ну так вийди під адміністрацію й скажи (Коноплі як уповномоченому Пороха)все про що ти думаєш! Чи в тебе очко тримтить???
не вірю
не українець | 02.07.2017
дивний.ви народ.українці.поясню на прикладі з жжиття тварин.вовк .на відміну від собаки.ніколи не стане лизати ту руку.яка його вдарила.ви ж українці тут подібні до собак.(просто констатую факт.а не намагаюся когось образити)не розумію:чому українці ще вірять майдаунам.чому віврять комунякці.зраднику.стукачу кгб та крадію марголіну.чому вірять шокроладній свині та ідуть воювати за ще один його міліард.отриманий із крові народу?Але е.а вірніше був і зараз лиш його світла памьять надихае дійсних патріотів.Це музикант.поет Кузьма Скрябін.який поклав власне життя(на відміну від бендер.шухевичів та хероїв з різних азовів та айдарів.які клали життя інших)заради України.Кузьма написав листа президентам України.Саме цей лист і був причиною цого вбивства.і це лист я вам і зачитаю:панове преззиденти до вас е розмова бо давно від вас не чули правдивого слова.і може я ніколи не починав би її.та скажу вам відверто-причина у війні.в яку цю країну всі разом погрузили ви.і щоб її не було ви нічого не зробили.невже за стільки років ви достатньо не нажили.щоб заробляти гроші копаючи могили.панове приззиденти е до вас питання.чому ви живете як вареники в смитані.тоді як всі люди скидаються солдатам копійками.які ви в них е не встигли відібрати.чому ви не пошлите на війну своїх синів ні внуків ні племінників.самих вас там не видно.зате кидаете на смерть чужих чоловіків.скажіть мені невже це виглядае справедливо.Чому холоднокровно ви зливаете країну?і у крові своїй ви власну топите дитину.Скажіть.будласка.чим всі люди в цій країні винні!Скажіть ціну за яку ви продали Україну!Я хочу побажати вам.панове президенти.відчути на собі весь наш біль.перш ніж померти.а всім нащадкам вашим яхочу тільки зла.яке ви всі розом роками готували нам. коли я прочитав цей лист я зрозумів:Україна щще мае шанс. доки мае таких ГЕРОЇВ