Рано чи пізно, але влада своє нутро покаже.

 

Шановні читачі. В нашому з вами житті стільки проблем, що не знаєш з чого почати. Та прийде час і все спишуть на війну. Але людей обманювати буде все важче. При цьому мені найбільше жаль дітей.  Вони найбільше є незахищеними. Ми повинні це розуміти бо так чи інакше майбутнє за ними.

Раніше я вже писав про створений в нашому селищі сімейний клуб, який очолила і практично створила Катя Гергель. Клуб працював, в основному, з дітьми менших вікових груп. Проблемних питань було чимало, але від мешканців району мені не приходилось  почути бодай найменшого невдоволення в роботі клубу. Та вже перше ознайомлення з роботою клуба засвідчило факт відсутності певної уваги до клуба з боку керівництва громади. На перше місце я би поставив питання  наявності приміщення для роботи клуба. Без сторонньої допомоги, без допомоги влади це питання вирішити практично неможливо. Тому я звернувся до голови громади і попросив Петренко Олену Олександрівну прийняти участь у вирішенні питань функціонування клуба який реально потрібний і дітям, і старшим мешканцям селища.

Розглядаючи це питання я вніс пропозицію щоб наші керівники чи депутати виступили з пропозицією до вищестоящих органів влади про передачу приміщення районної прокуратури з державної власності  в комунальну. Така моя пропозиція нібито знайшла підтримку, але коли я звернувся до керівників громади та депутатів зачепилівського покрою то мене вислухали, а практично ніхто і пальцем не поворушив. А нам же їх ніхто не прислав, ми їх сами понавибирали.

Але ж надія, як кажуть,  вмирає останньою. І до нас приїздить Народний депутат Світлична Юлія Олександрівна. Вона нам особливо не надоїдає і тому мій шлях ішов до неї. Це було іще ранньої весни. Моя пропозиція щодо передачі приміщення прокуратури була сприйнята позитивно. А так як дане питання без рішення Кабінету Міністрів України виглядало маловірогідним, то пані Світлична пообіцяла всіляку підтримку. Та все вийшло як у тій приказці: обіцянка цяцянка, а дурневі радість. Чи доїхала пані Світлична з генералом до Абазівки як уже забула  про свої обіцянки, на телефонні дзвінки взагалі не відповідає. І що тут поробиш коли людина має так багато тієї роботи.

Після цього я мав дві розмови з пані Петренко, але то були пустопорожні обіцянки про права бідних і не більше.

Та все ж таки свою статтю я повинен якось закінчити і бажано на позитивній ноті, без брехливих бабських обіцянок. Випадково зустрівшись з Катериною Гергель я  дізнався про те, що вони свою роботу клуба "Камелот" в Зачепилівці  згортають і свою діяльність переносять в місто Красноград де вони відчувають увагу та підтримку місцевої влади. Жаль що я маю такий кінець у цій історії, але як казав один чоловік - маємо те що маємо. Я лише можу добавити та нагадати всім що майбутні вибори прийдуть і до нас і обіцяльники -мільйонери  вимушені будуть згадати і про нас, а ми їм про це згадаємо. Домовились? А надіятись на їх честь, совість та порядність - справа безнадійна.

 

Редактор газети _______________ Віктор Марголін

07.09.2023 р.

 

    

 

 

А  вороги наші  не так уже  й  далеко від нас.

 

Маємо  право  на  звернення.

Шановні. А що перемагає в наших душах - людяність чи звірство?

 

Питання, яке я поставив у заголовок даної статті, не є простим. Воно визріло з вимог  самого життя. А життя нам однозначно підказує  на те, що ми заблудилися. Я своїм читачам уже розповідав як мій сусід Кишинець  Микола  Степанович - пенсіонер і вихованець славної нашої міліції за 20 років служби навчився чесно жити і працювати зі своїми земляками. Тільки я вас благаю не беріть з нього приклад. За ту нещасну абрикосу, яка перейшла йому дорогу вночі я отримав свої 120 грн. і , як кажуть, Бог з нею. Мені залишається не так багато топтати цю грішну землю, а далі якось воно буде. Та на сьогодні ця історія не закінчується.

Ще з раннього дитинства я чомусь запам'ятав народну приказку, вона звучала приблизно так: з міліцією не дружи, а жінці правди не кажи. Та в своєму житті я тримався позиції десь посередині, але конфліктів великих з міліцією у мене майже не було. І я ніколи навіть не здогадувався, що з пенсіонером з міліції я буду конфліктувати. Та , як кажуть, думка в дорогу не годиться. Та все ж я хочу пояснити своїм читачам що сталося. Наші шляхи якимось чином перетнулися. Історія ця наступна.

Живу я в багатоквартирному будинку навколо якого є вільні ділянки землі. Коли люди заселили будинок, то бажаючі вийшли хто з лопатою, хто з сапою, хто взяв граблі  і почали кожен собі приводити в порядок після будівництва ці клаптики землі, садили навіть квіти. Так минали роки і з 1989 року по цей час навколо наших будинків виросли вишні, яблуні, шовковиця, абрикоси, малина, клубника і т. д. Я думаю так, що нікому від цього погано не стало. Наоборот, діти  навчалися жити в нашому гуртожитку. А от де взялася ота злість і зависть із жадобою в колишнього працівника міліції я пояснювати не берусь. Маючи чималі гектари розпайованої батьківської землі з посіяним соняшником він надумав якимось чином претендувати, по суті, на клумби під нашими вікнами. Так, дійсно, під  вікнами я вже років з 5 вирощую виноград, а років три тому я вирішив посадити інші, кращі сорти винограду. Для цього я закопав стовпчики, обв'язав їх проволокою і я надіявся що колись тут ростиме виноград який радуватиме душу і серце. Та все пішло  зовсім іншим шляхом. Коли я 26.05.2023 року вийшов з квартири і пішов до винограду, то я подумав що Зачепилівка вже окупована  російськими фашистами. Переді мною відкрилася  діляночка на якій ніби то зірвалася авіаційна бомба. Мені важко продовжувати цю розповідь, бо можу довести себе, на радість ворогам, до інфаркту. Все це давало  можливість більш повно зрозуміти суть нашого подальшого життя і співіснування на нашій грішній Землі. Але в цій ситуації я можу сміливо поповнювати список тих хто  може із задоволенням з квітами зустрічати військо путіна. Ці люди дійсно не бажають закінчення війни. Для них війна, як мати рідна. У них на умі гроші і влада. Я ж думав про те що робити далі.

І я пішов до районного відділу поліції, зустрівся з  нашим дільничним поліцейським Шевченком О.Г., привів його на місце пригоди і висловив свою думку з даного питання. Під час нашої розмови до нас прибігла дружина пана Кишінця, з криком задала декілька недолугих питань і змушена була піти геть. Для нас було її одкровення розгадкою на цілий ряд питань. Можливо все це колись стане темою для інших розповідей.

Користуючись нагодою я хочу звернути увагу читачів на проблему яку я вже озвучував. Це питання передачі приміщення прокуратури району з власності держави в комунальну власність. Я розумію що питання не просте. Але коли його на жодному рівні ніхто не підніматиме, то воно ніколи не вирішиться. Я намагався зателефонувати пані Світличній, але вона трубку не бере. Її помічниця говорить, але толку мало. Голові селищної ради такі клопоти задоволення не приносять. Вона дане питання виносити на сесію депутатів не поспішає. Вона діє як той агент від прокуратури. А нам така її позиція ні до чого. Зараз потрібний депутат який би виступив з особистою ініціативою по даному питанню. Я в попередній статті запропонував місцевим депутатам проявити свою ініціативу. І ви думаєте що бодай хоч один підняв задницю? Ні, люди нікому не потрібні. А ми вибирали кращих з кращих. Коли діла наші і далі так будуть просуватися, то нам треба буде спостерігати торжество кацапської армії на Україні. Чи можливо я не правий?

Редактор газети  Віктор Марголін

27.05.2023 року.

 

 

         

 

 

 

 Казка про сороку білобоку по-зачепилівському.

Шановні читачі. Я думаю, що ту казочку знають усі, а коли вона виконувалася по-зачепилівському то  це вже інша історія яка починається з оголошення в Інтернеті в рубриці "Життя Зачепилівки". Там було обіцяно що певні мешканці  району мають можливість отримати матеріальну допомогу в розмірі 6600 грн. Для  цього треба зареєструватися в громаді, підготувати певні документи чи їх копії і 3 та 4 числа прийти до управління громадою для  відповідної реєстрації. Саму реєстрацію проводили спеціалісти з Харкова починаючи з 11 години по 16 годину.

Далі варто  відзначити що наші земляки дружно відгукнулися на отримання саме такої допомоги. Більшість це люди пенсіонери, інваліди, багатодітні сімї , тобто люди з достатком зовсім не значним. В перший день прийшло  коло 400 чоловік, а на другий приблизно   500чол. В перший день документи на допомогу прийняли коло 300 чол. , а на другий день приблизно 200 чол.

Коли ви мене запитаєте: а що робили інші люди?  То я вам правди ніколи не розповім. Працівники поліції суворо охороняли ту нещасну правду і по суті стали заложниками анекдотичної ситуації. Чому я все це так називаю. А тому що у нас так виходить - немає грошей - то є біда, а коли гроші заявляються то появляється інша біда. Деталізувати я не буду так як задачка є з першого класу.

Завтра приймати документи будуть в селах району, а тому невдоволених людей може стати набагато більше. В мене є особиста думка з даного питання. Ділитися нею я не стану в даній статті, але для керівництва районною громадою я маю право заявити про те, що саме так із живими людьми поступати не варто. Адже прийде час і  виборча компанія прийде і на нашу землю. Як відомо, Боржомі пити вже пізно тоді як печінки вже немає.

 

Редактор: Віктор Марголін,  04.04.2023 р.

Все, що у нас найкраще, віддамо дітям.

Шановні читачі. Я добре розумію, що вибрана мною тема розмови є надзвичайно не простою. Але вимога часу є такою що по іншому не можна. Я уже писав про діяльність сімейного клуба "КАМЕЛОТ" в Зачепилівці. Я уже звертав увагу керівництва нашої громади на наявність  значної потреби в допомозі клубу в його функціонуванні. Але цього виявилося замало. Та, врешті, я ж і не є якийсь генерал щоб давати вказівки, замовляти музику і т. д. Я можу тільки з допомогою газети висловити окрему думку моїх земляків. Якщо мене вони підтримають, то їм я  тільки буду вдячний, і все. А вже те, що наші діти і внуки для всіх нас є найбільшим скарбом, обговоренню не підлягає, як пишуть часто в суді - оскарженню не підлягає.

Останніми днями я мав можливість ознайомитися з  конкретними прикладами діяльності клубу "КАМЕЛОТ". В результаті в мене появились нові думки з якими я хочу поділитися з читачами. При цьому я не можу обійтися без звернення  особисто до керівника громади Петренко Олени Олександрівни. Я вважаю, що мій вік і досвід дають мені таку можливість. Я більше 40 років прожив в районі і тому мої добрі побажання, як я вважаю, повинні розглядатися діючою владою. Та, коли дід буде говорити якісь нісенітниці, то про це так і треба заявити. Домовились?

Шановна Олена Олександрівна. Як Вам добре відомо, нашим районом  за останній час керували відомі жінки прізвища яких я чомусь довго пригадую. Я сподіваюсь, що ви добре розумієте те, що дана посада вам дана не навічно. Прийдуть нові часи, прийдуть нові люди, придумають якісь нові реформи і закрутиться справа. При цьому я хочу щоб ваше прізвище звучало тільки в позитивному плані. Але для цього потрібно щось вагоме залишити після себе. Про мене тут мови йти не може, це є зрозумілим як ясний день. А ось прізвище Дзибало О.М. пам'ятають багато людей. З його іменем я би пов'язав чергове відродження нашого району. Це є гарний приклад для його повторення, хоч це є далеко не простим шляхом. Та все ж давайте задумаємось: а хто має відбудовувати нашу Зачепилівку? Ви що надієтесь на мешканців Краснограда? Та ми від них відстали не на 100 років, а назавжди. І про це треба пам'ятати завжди. І кращої опори для нас в майбутньому можуть бути тільки наші діти та онуки. А для цього їх треба так виховувати щоб не соромно нам було усім і завжди. Та для цього  ми маємо створити певні умови. Покладатися тільки на ентузіазм Каті Гергель - це справа не зовсім серйозна. А громада де? Чи вас це не турбує?

Та прийшов час знову повернутися до клубу "КАМЕЛОТ" В даний час значна частина клубу розмістилася в приміщенні райпотребсоюзу, яке абсолютно не пристосоване до потреб клубу. Тут не можна проводити повноцінно спортивні заняття чи проводити якісь змагання. На це дійство можна споглядати тільки з почуттям жалю. Але наші діти нічим не гірші від Красноградських, над ними не можна так насміхатися. І треба відверто нам усім заявити що ми всі разом забрали в діток їхнє дитинство, ми не уберегли їх від війни, у багатьох із них ми забрали батьків і дідусів. Причин і виправдань  можна знайти чимало, але дитинство повернути неможливо.

Мабуть було б не зовсім вірно якби я нинішній владі нічого не запропонував. Мій варіант виглядає наступним чином. Я добре розумію що це досить складне питання, але воно не є тупиковим. Зачепилівське відділення Красноградської окружної прокуратури повинне уступити приміщення для дітей, а  будівлю колишньої прокуратури громада повинна  відремонтувати і це позорище повернути для подальшої експлуатації працівниками прокуратури. В нинішній прокуратурі працює то один, то два прокурора на три поверхи. Тобто, кошти державного бюджету ніхто не рахує. А коли прокурор Харківської області буде заперечувати стосовно такого обміну, то посилайте його до мене  і я йому розповім хто і як будував цю безкоштовну годівницю- джерело корупції і беззаконня Красноградських дармоїдів які роками розглядають карні справи очікуючи на хабарі. Коли  Президент країни приїздив до Харкова і цікавився діяльністю місцевих лісорубів то мешканці приміських територій виходили на мітинги з плакатами на яких було написане прізвище Сагуна Максима, який був прокурором на тій місцевості. Тепер ситуація трохи прояснилася і стає дещо зрозумілішою яким чином Сагун опинився в Зачепилівці, що ни пливе то все до нашого берега. При нагоді я хотів би запитати прокурора Фільчакова: де подівся журналіст Кліментьєв В.П., хто підстрелив Кушнарьова, як колаборант Герман Г. прославив харківщину і на що ще здатні наші прокурори і т. д. Про зустріч пана прокурора з мешканцями району можна тільки мріяти. Прокурор з Краснограда очевидно і не знає де знаходиться Зачепилівка.

Що торкається трудяги Сагуна Максима то він коли приїде в Зачепилівку на 9 годину то вже на 10 годину йому  треба їхати в Красноград на нараду. І так день до вечора. Солдат спить, а служба іде. А я вимушений доводити в прокуратурі вже восьмий рік що отримана мною премія є складовою частиною моєї заробітної плати і її треба враховувати під час вирахування моєї пенсії яку я вже вісім років не отримую в повному розмірі. То як це називається? Нехай побудують ще одну прокуратуру, але від цього в них розуму не добавиться і захист громадян не покращиться. Такою є моя особиста думка.

Якщо питання по приміщенню не буде вирішуватися  я буду закликати мешканців району на мітинг. Перед цим я прошу по даному питанню провести сесію депутатів і ми будемо бачити кого ми туди навибирали. Чекаю на письмову відповідь так як переконаний в тому, що влада має покращувати життя людей незалежно від думки прокурора.

 

З повагою: редактор Інтернет газети - Віктор Марголін

02.04.2023 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

  Про Красноградських зрадників, корупціонерів

і просто ідіотів  від влади.

 

Шановні читачі. Я в суд, прокуратуру і  поліцію  ходжу починаючи з 2001 року. Тому в мене є що про них розповідати. Це і хамство і корупція, і наркота, і елементарна безграмотність, це порушення даної присяги служити інтересам українського народу і т. д.  Просто це є розповіді про елементарних підарасів, які продали свою Батьківщину майже задаром  російським фашистам і які мріють щоб їх погукали в Європу і НАТО.

Для прикладу я  згадаю про таке, я зачитаю з  Определения судебной коллегии судебной палати по уголовним делам апелляційного суду  Харьковской області  от 16 ноября 2001 года: "Судом, как и органами предварительного следствия, не конкретизировано в чем именно віразились халатніе действия Марголина В.Н." Це каже про те, що коли ти попав до них , то ти вже злочинець.  Суддя Ковальов пише вирок суду під диктовку Бойка, а прокурор Божко від радості мало розуму не лишається. І нічого тут не поробиш -  таких підарасів рідна держава призначила нам для того щоб вони цей народ держали в покорі і тільки тоді буде порядок і блаженство влади. А ми будемо думати що кріпосне право в нас уже давно відмінене.

Так, з того часу пройшло 20 років, і що змінилося? Та, майже нічого. Голова суду заробив собі пенсію тисяч на 70, прокурор і суддя поменше відправились в інші світи, суддю-придурка Огієнка "ласкаво попросили" проявити жест доброї волі.

Про конкретні події в Краснограді за 20 років я розповідати не стану, але зауважу що мені неодноразово приходилось звертатися, за проханням моїх земляків, в цей суд і жодного разу я не був задоволений роботою суду. Не подумайте що в моєму розумінні суд повинен мені догоджати, але вимоги закону треба поважати і я  бачив як це роблять в Краснограді. Сам собі я говорю: та за таку роботу мало би їм покорчити руки і ноги коли вони вимоги Конституції поставили собі на службу.  Потреби людей їм до сраки. Проти ночі пригадувати все це буде дуже шкідливо для мене.

Та життя не зупинити. І шакали з Пенсійного фонду в Зачепилівці вирішили що в мене  велика пенсія і під час її перерахунку отриману мною премію за пять років в сумі 3,6 тис грн до уваги не взяли. Натомість вони прислали мені листа щоб я повернув їм 1026 грн як переплачені. Ви таке бачили? Тому мій шлях проліг в сторону Красноградської прокуратури. Я розумів що це справа безнадійна, але куди діватися, скрізь шакали ?

                                                                                    Слідчому судді

Красноградського районного    суду.

                                                                                    Харківської області

                                                                                     Гусар П.І.

 

Марголін Віктор Наумович -

мешканець смт.Зачепилівка

                                                               

                                                                                                С К А Р Г А

у відповідності до вимог ст.303 КПК України стосовно  недобросовісного відношення працівників місцевої поліції та прокуратури до досудового розгляду  кримінальних справ.

21 лютого 2018 року капітан поліції Мосенцов С.В. прийняв постанову по справі №12016220290000285 яка повністю відповідає чинному закон одавству. В постановляючій частині даної постанови чітко записано:" Предмети, вилучені у Марголіна В.Н., що були визнані речовими доказами, повернути останньому". Та одне діло писати, а інше виконувати вимоги чинного законодавства. Тому я відповідально заявляю про те, що за майже п'ять років у поліцейських не знайшлося часу і розуму щоб виконати своє ж  рішення. Про честь, совість і присягу я мовчу. Це питання безнадійне. Все це схоже на те що коли б я попросив у пана Мосенцева його костюм чи туфлі, походив у них пять років і потім повернув йому його речі. Тому я прошу повернути мені вартість моїх речей ( а точніше моєї внучки) і закрити справу. Ноутбук я йому подарую. Його в мене забрали абсолютно новим. То чим наші поліцейські кращі від російських фашистів? І не варто ставити питання: чому в нас війна? Наскільки я розумію, то невиконання рішення суду, прокурора і слідчого в правовій державі слід вважати злочином.

 

Наступне питання слідуюче. Ухвалою Сахновщинського районного суду від 21.12.2022 р. скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження та  матеріали провадження направлено для проведення подальшого досудового розслідування. За проханням прокурора  Сагуна М.О. я склав список слідчих дій, які треба провести слідчим, щоб установити істину по справі та вияснити причину чому діда в 76 років в Пенсійному фонді дурять, обрахували під час проведення перерахунку пенсії,  отриману на роботі премію не вважають заробітною платою і також вимагають у мене повернення 1026 грн як переплату. Перерахунок  моєї пенсії виконувався за рішенням суду в 2016 році, але за цей час я так нікого і не переконав що премія це також заробітна плата, з тії суми заплочені належні податки і тому премію необхідно включати до розрахунку пенсії. Та після рішення Сахновщинського райсуду нічого в Краснограді не помінялось. На суд прокурори не ходять. Як процесуальні керівники не впливають на хід справи, а слідчі як "барани". Вибачте, але я не винний. Прокурор Сагун М.О. мене відверто обманює, роздає обіцянки і толку від цього немає ніякого. А дід з 2016 року не може отримати належну по Закону пенсію. І за це ніхто не несе жодної відповідальності. А карні справи не я відкривав. Ось такий правовий захист я отримав в правоохоронних органах. Тому прошу Вас в судовому засіданні розглянути підняті мною питання  і прийняти справедливі рішення по захисту мене як громадянина України.

Мешканець Зачепилівки  ________________ Марголін В.Н.

01.02.2022 р

Ось така моя скарга поступила до Красноградського суду. І що ви думаєте?  Не всяку падлюку можна вигнати на слизьке. Всі три судді відмовились розглядати мою скаргу, хоча я жодному із них не заявляв про недовіру, понаписували заяви про самовідвід. Правда я не знаю чи вони і від зарплати відмовились. Та навряд, вони на таке не здатні. На такий суд пора вішати замок. Всі ці судді не захотіли йти проти прокуратури і поліції і з дідом знали що коли херню напишуть то він буде оскаржувати.

В результаті голова суду відправив мою скаргу до апеляційного суду, тобто знайшов "дурніших". А там подумали трішки і відправили справу на розгляд до Кегичівського районного суду. Ви думаєте що там хтось задумався над тим чи зможу я дістатися Кегичівки і прибути на суд? Ось таку державу ми разом збудували. І це при тому що в Зачепилівці є такий самий суд як і в Кегичівці. А тепер я прошу вас, шановні читачі, порахувати скільки у нашій країні отаких дармоїдів і з якими заробітними платами і пенсіями.  А рядовим людям немає можливості добавити пенсію. Це є повний ідіотизм. Такою жодна держава довгий час існувати навряд чи зможе. З часом народ порозумнішає і зробить певні висновки.

І наостанок скажу про таке. Ми, мешканці Зачепилівки, часто їздимо до Краснограда на базар. Ми бачимо як багато  продавців, буквально сидячи на колінах часами, готові на все аби продати літро молока. В той же час подивіться на фізіономії працівників поліції і прокуратури. Ви відразу зрозумієте коли у нас закінчиться війна і хто найбільше буде цьому радий. Крім цього я би хотів звернути увагу усіх мешканців Красноградського району на той факт коли керівництво правоохоронних органів району по суті обдєлались по вуха і продовжують робити вигляд що управляють дорученою справою. Одним словом підери.

Не можу я обійти своєю увагою героїчну працю слідчої  пані  Кучко, яка своєю постановою двічі закривала  кримінальне провадження демонструючи свою безграмотність чи дебільність. Це підтверджене  рішенням Сахновщинського районного суду. Це не я придумав, але ж це є правда. Тобто, в Краснограді, коли кругом тебе вишивають то майори, то якісь там полковники - можна все. Турбота про розум, честь, присягу офіцера і совість залишаються далеко позаду.

Слава Україні!

Героям слава!

17.03.2023 року

Редактор - Віктор Марголін, смт. Зачепилівка.

                     

 

 

   Будем снова петь: Я другой 

                                         такой страны не знаю…

 

 

Привет.. Писать настоящее письмо меня заставила телепередача в телефоне Программа Тик- ток. Там молодой парень, с Украины переехал  в Канаду, работает на автомойке. Ему за это плотят в день 100 долларов. И вот он ведет репортаж с  супермаркета и показывает что он на эти деньги может купить. Он показывает товар и чек с кассы. Я тебе скажу так - слабонервным смотреть я не рекомендую.. Там он поясняет что без фашистской России мы с голоду не помрем, от мороза будем живы. Пусть там есть часть пропаганды, но и дураку понятно что в загнивающем капитализме  люди живут не хуже. Вот и есть понятным как нас долгие годы коммунистическая власть обманывала и эксплуатировала. По инерции это происходит и сейчас. Нами правят полудебильные вожди и им все сходит с рук, а мы привыкли жить в нищете , например я , уже восьмой год с помощью прокуратуры и судов добиваюсь перерасчета моей пенсии. О чем можно еще писать? Советский Союз - это тюрьма народов. На этом разреши мне закончить это грустное повествование. Пока, целую.

 

Уважаемые читатели. Я даю вам почитать часть из моего письма своим знакомым за границей. Эти люди и не мечтают  о возврате на постоянное место жительства в Советский союз.  Меня же это очень тревожит и беспокоит. Только из Украины выехало около 8 миллионов человек. Отсюда вопрос: Ради кого и чего  сегодня практически ежедневно в нас погибают на фронте  наши лучшие сыновья.

 

   Редактор: Виктор Марголин, смт. Зачепиловка.

    14.03.2023 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

13.03.2023 р.

Про  Зачепилівський  островок  людяності,  поваги

і щирої   непідкупної любові.

 

Про  Зачепилівський  островок  людяності,  поваги
і щирої   непідкупної любові.

Шановні читачі. Дуже нелегкі часи  переживає наша країна і
наш народ. Та ми віримо в наші збройні сили, ми вдячні всьому цивілізованому світу за надану  допомогу в нашій боротьбі проти  російських фашистських загарбників. І щоб  пережити цю навалу мешканці багатостраждальної  України вимушені використовувати різні методи самозахисту. Та ворог не жаліє ні  дітей, ні стариків. Достається всім.
Поряд з цим хочу вам повідомити, що практично майже випадково, я дізнався про те ,  що в нашому селищі створене і вже діє підприємство під назвою "КАМЕЛОТ" . Сьогодні воно знаходиться в приміщенні  трьохповерхової контори колишнього міжколгоспдорстроя.  Побувавши там на місці і побачивши все своїми очима я не можу заспокоїтися, не можу зрозуміти як у наш надзвичайно тривожний час знайшлися ініціативні, безкорисні люди що змогли зовсім маленьким дітям повернути радість самого дитинства. Мені самому трудно повірити в цю реальність. Хоча відверто треба сказати що цей шлях не є  простим. І як треба любити  цих малюків щоб створити для них такий собі, майже рай. Ні, словами все це передати неможливо.
Слід зазначити що ініціатором  цієї  чудової справи є Катя Гергель якій місцева влада і батьки діточок повинні сказати велике "Дякуємо". В даному сімейному клубі є для дітей ігрові кімнати, самі кімнати опалюються, тут для діток організовуються свята, діти можуть займатися  малюванням, вокалом, тут проводяться спортивні турніри і інші міроприємства які дозволяють  розвиватися дитині згідно з віком і правилами.  Загалом про таку творчість молодих людей  можна розповідати досить багато і дякуючи Всевишньому у нас є така молодь яка в ці складні часи знаходить застосування своїх знань, своєї енергії і можуть бути надзвичайно корисними для суспільства.
Враховуючи ці обставини я лише хочу звернути увагу керівників районної громади на потребу належної уваги, а можливо і певної допомоги з їхньої сторони подібним проявам поваги і  щирої любові до діток як майбутніх мешканців нашого чудового краю.

Редактор:  Віктор Марголін   ____________  смт. Зачепилівка
12.03.2023 р.

Про  Зачепилівський  островок  людяності,  поваги
і щирої   непідкупної любові.

Шановні читачі. Дуже нелегкі часи  переживає наша країна і
наш народ. Та ми віримо в наші збройні сили, ми вдячні всьому цивілізованому світу за надану  допомогу в нашій боротьбі проти  російських фашистських загарбників. І щоб  пережити цю навалу мешканці багатостраждальної  України вимушені використовувати різні методи самозахисту. Та ворог не жаліє ні  дітей, ні стариків. Достається всім.
Поряд з цим хочу вам повідомити, що практично майже випадково, я дізнався про те ,  що в нашому селищі створене і вже діє підприємство під назвою "КАМЕЛОТ" . Сьогодні воно знаходиться в приміщенні  трьохповерхової контори колишнього міжколгоспдорстроя.  Побувавши там на місці і побачивши все своїми очима я не можу заспокоїтися, не можу зрозуміти як у наш надзвичайно тривожний час знайшлися ініціативні, безкорисні люди що змогли зовсім маленьким дітям повернути радість самого дитинства. Мені самому трудно повірити в цю реальність. Хоча відверто треба сказати що цей шлях не є  простим. І як треба любити  цих малюків щоб створити для них такий собі, майже рай. Ні, словами все це передати неможливо.
Слід зазначити що ініціатором  цієї  чудової справи є Катя Гергель якій місцева влада і батьки діточок повинні сказати велике "Дякуємо". В даному сімейному клубі є для дітей ігрові кімнати, самі кімнати опалюються, тут для діток організовуються свята, діти можуть займатися  малюванням, вокалом, тут проводяться спортивні турніри і інші міроприємства які дозволяють  розвиватися дитині згідно з віком і правилами.  Загалом про таку творчість молодих людей  можна розповідати досить багато і дякуючи Всевишньому у нас є така молодь яка в ці складні часи знаходить застосування своїх знань, своєї енергії і можуть бути надзвичайно корисними для суспільства.
Враховуючи ці обставини я лише хочу звернути увагу керівників районної громади на потребу належної уваги, а можливо і певної допомоги з їхньої сторони подібним проявам поваги і  щирої любові до діток як майбутніх мешканців нашого чудового краю.

Редактор:  Віктор Марголін   ____________  смт. Зачепилівка
12.03.2023 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пропоную згадати про нашу  владу не злим, тихим словом.

 

Шановні читачі. Це тільки на перший погляд я вибрав просту тему. А коли розібратися, то тут ні початку ні кінця. Боюсь що громадська думка і до мене може добратися. Давайте пригадаємо трішечки історії. І кого ми тут тільки не критикували. Я маю на увазі керівників найвищого рівня. Ці експерименти над  людьми продовжуються і в наш час. Ті, хто заварив "кашу" з об'єднанням людей в мало керовані громади сьогодні і очей не показують. А питання до них у людей звичайно є. Навіть законодавча база як слід не була підготовлена. Все це перелікувати майже неможливо. Та ми ж розуміємо що зібрання людей - це є живий організм зі своїми позитивними і не дуже позитивними сторонами, які потребують певної уваги майже кожен день. Тому для виконання такої функції у нас вибрані ті керівники і спеціалісти яким ми, по суті, довірили своє життя на кожен день. І вихідних в цій справі майже немає. Тому нам треба віддати належне тим людям, які дали згоду віддати частку свого життя для нас із вами.

Та на нашу долю випали випробування війною, що значно ускладнило життя всієї громади. Перш за все це людські втрати, гинуть на війні кращі наші земляки , українці, патріоти рідної землі. Часто батьки залишаються без дітей, а діти без  батьків.

Мешканці громад   часто залишаються без житла. Тому мільйони  українців  вимушені виїздити за кордон. Горя стільки принесла війна що всього не  перелічити. І діти, і пенсіонери всі відчули що таке війна, що таке "русский мир".Та навіть коли в селищі немає світла то немає і води. І як людям пояснити годувальниці -корові чому нема води напитися?

Далі я хочу пояснити моїм читачам і це є на сьогодні надзвичайно важливим фактом те що керівництво нашої громади зробило дуже багато для того щоб мешканці селища не так гостро відчули на собі  життєві негаразди пов'язані з війною. Мені вдалося отримати наступну інформацію.

        З травня 2022 року керівництво Зачепилівської ОТГ розпочало підготовку для проведення робіт щодо забезпечення джерелами резервного живлення об'єктів критичної та соціальної інфраструктури.

           Робота проводилася у тісній співпраці з керівництвом районної військової адміністрації, обласної військової адміністрації та міжнародними організаціями.

         У результаті проведеної роботи на початку осінньо-зимового періоду 2022-2023рр, за сприяння німецького фонду 012, резервним електроживленням від дизельних генераторів забезпечені всі пункти незламності на території Зачепилівської громади (всього 5 пунктів).

         За сприяння Красноградської районної військової адміністрації та Міжнародного товариства Червоного хреста України Зачеиилівська громада отримала потужний генератор для задоволення потреб КНП "Зачепилівська центральна лікарня", що дасть змогу забезпечити напругою, у разі відсутності електроенергії, терапевтичний, хірургічний та поліклінічний корпуси ЦЛ, корпуси КНП "Центр первинної медичної допомоги" та Зачепилівського ГІГІВ КНП ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф".

            Для забезпечення об'єкту критичної інфраструктури (КП Зачепилівське ВКП) альтернативним джерелом електроенергії, встановлено дизельний генератор від благодійної організації з м.Львів.

           За кошти місцевого бюджету була придбана вся необхідна кабельно-провідникова продукція, лінійна арматура, автоматичні вимикачі.

           Відповідальним підрозділом селищної ради були виконані роботи по забезпеченню необхідних переведень споживачів на резервні схеми енергозабезпечення при виникненні відповідних форс-мажорних обставин.

Так, як я розумію, ми з вами в разі відключення світла не залишимось без краплі води, будуть працювати резервні генератори , а лікар -хірург спокійно буде робити вам належну операцію.  А це вже велике діло.  Це є прояв уваги і піклування владних структур до нас в умовах військового часу. Як можна все це не помічати. Тому я надзвичайно вдячний Петренко Олені Олександрівні і її першому заступнику Загнію Івану Івановичу за проведену роботу та працівникам апарату управління які готові допомагати нам в скрутний час. Поряд з цим я досить смутно собі уявляю щоб таким же чином нам допомагали  такі пани як Кривенко Ю. В. і Галій який відмовився надати будь яку інформацію з даного питання. Його турбують старі обіди.

 

Редактор - Віктор Марголін, смт. Зачепилівка

23.02.2023 року.

статтей не знайдено

статтей не знайдено

статтей не знайдено

статтей не знайдено

статтей не знайдено

статтей не знайдено

статтей не знайдено

статтей не знайдено